Богдан Гдаль- bohdan@gmail.com
- +38 097 3763783
- Київ
17.04.2023
У 2022 році у Києві, звісно ж, відновилася дискусія про зміну назв деяких станцій метро. Перша спроба вибрати ці назви через опитування в Google Forms була не дуже вдалою. Бо, щонайменше, тоді нічого не було ясно з назвами вулиць і площ на поверхні.
Але стало зрозуміло, що, як мінімум, 2 станції точно перейменують, і літери для них мені таки доведеться робити 🙂. Точніше, я не був зобов’язаний і мене ніхто не просив, але внутрішня чуйка штовхала діяти. Ризик зазнати невдачі мене не лякав.
Отже, головною ціллю своїх творчих пошуків я обрав “площу Льва Толстого”. Звісно, голосування киян за назву “площа українських героїв” мене дещо засмутило, бо назва має купу недоліків. Вона нелаконічна. Вона надто загальна і погано скорочується. Але я, все ж, вирішив не відмовлятися від історії з дизайном, бо був ризик, що на рейкову стіну вліплять якийсь “Times New Roman”, та й по-всьому ) Мені було б шкода принаймні не спробувати зробити суб’єктивно краще.
Перед початком створення ескізів я вирішив вивчити, звідки взагалі взявся шрифт, яким написано стару назву станції. Виявилося, що це антиква сталінських часів, яка перекочувала до нас з Москви разом з побудовою перших станцій метро. Її використали на центральних станціях, і місцями застосовували під час перейменувань у 90-х роках. Як от на “Либідській”, “Палаці “Україна”, “Майдані Незалежності” та “Театральній”. На “Майдані”, до речі, літера “Ж” взагалі зліплена з двох літер С, бо мабуть не було всіх литих форм або готових зразків.
Отже, “рідний” шрифт через свою “московськість”, а також через неоковирність з точки зору шрифтового дизайну, не підходив аж ніяк. Плюс, тут же була задача передати тему української героїки. А занадто загальний стиль з цією задачею не справиться ніяк.
Коли я почав робити перші ескізи, я вирішив, що подам на публічну дискусію кілька варіантів. Один, на який не робитиму головний акцент, але який потрібен для противаги, мав бути варіантом, що створений на основі так званого фірмового шрифту синьої гілки.
Це геометричний гротеск, який використано на “Героїв Дніпра”, “Мінській”, на колишній “Петрівці”, “Тараса Шевченка”. А останні випадки його вжитку були при перейменуванні станції “Олімпійська”, а також на нових станціях “Деміївська”, “Голосіївська”. А ще він навіть чогось опинився на “Червоному хуторі”, хоча це вже не синя гілка.
Як ви знаєте, серед дизайнерів і урбаністів точиться дискусія, чи по всьому метрополітені має бути єдиний уніфікований стиль написів з назвами станцій, чи, все ж, кожна станція через літери має передавати свій характер. Деякі європейські метрополітени мають дуже типовий дизайн станцій, і єдина система навігації там “в тему”.
Однак в Києві, де кожна станція має різну архітектуру, зробити так не вийде. Тим паче, написи на рейкових стінах у Києві стали компонентом архітектури як такої. І часом їх просто фізично неможливо відокремити. Бо вони, до прикладу, викладені плиткою, або ж виглядають настільки незвично, що більше стають ніби абстрактними елементами архітектури і способами самовираження, аніж просто написами.
Повертаючись до стилю “площі Толстого” скажу, що на цю станцію “фірмовий” шрифт синьої гілки просто не підходить. Станція не має гострих кутів, строгих ліній. Вона витончена зі своїми латунними ліхтарями і круглими мармуровими арками. І вимагає такої ж витонченості від стилю напису.
Головним моїм викликом стало зробити так, щоб стиль архітектури станції, який зовсім не має нічого українського за духом, через дизайн літер та додаткових графічних акцентів отримав такий настрій.
Щоб літери не відчувалися чужорідним тілом, яке ніби відторгує імунна система стилю станції, я вирішив їх робити витонченими. На першому чорновому ескізі, який ви бачите вище, в процесі пошуку ідеї, літери мали великий контраст, видавалися грубими і монолітними, щоб передати дух воїнів. Але такий стиль не “ліг” в дух станції. І я від нього відмовився.
Крім того, я вирішив посилити напис графічними елементами, які також передають зміст. Щось подібне я намагався застосувати на станції “Почайна”, але тоді ці мої альтернативні варіанти відкинула архітекторка станції Тамара Целіковська.
Тут же я вирішив, що ідею героїки найкраще передасть козацький хрест, який є на емблемах ЗСУ, МВС, СБУ, та інших силових структур, на гербах областей, міст і сіл. Цей символ має дуже глибоке коріння, є достатньо простою геометричною формою, перегукується з армійським сленговим “плюс” на знак згоди. А, крім того, збагачує шрифтову композицію і створює санітарну зону з боків для захисту напису від реклами, якою зараз часто зловживає метрополітен. Хрест також зберігається і між словами для створення ритму в композиції.
Український дух у самих літерах я вирішив передати через 2 складові: оригінальні історичні форми деяких літер, та стиль з початку 20 століття епохи Нарбута і Кричевського.
Літера Щ має центральний хвостик замість бокового. Це наголос на давнину, бо це історична форма літери, яка лише відносно недавно отримала звичний для нас вигляд. Плюс, в цій літері закладається натяк на державний герб, який в свою чергу перегукується з теперішньою емблемою ЗСУ, що нанесена на шеврони воїнів.
Такий же змістовний акцент отримали літери “N” та “У”. Перша літера – це типова “нарбутівська” літера з його фірмовою відставленою “ніжкою”. Літера “У” є давньою історичною формою-лігатурою ОУ, до якої нерідко повертаються дизайнери. А в літері “О” збережено фірмовий штрих вгорі, що йде ще від глаголиці.
Таким чином ми маємо і “зашиті” символи, і стиль, що йде в українську історію, і зберігаємо сумісність зі стилем архітектури станції.
А над “Звіринецькою” я вирішив вже попрацювати тоді, коли буде відчуття і розуміння, що моє бачення взагалі затребуване. Що дасть мотивацію придумати щось цікаве.