02.05.2014

Паросток Всесвіту або спроби змінити обличчя свого під’їзду

Це перша публікація із серії тих, що описують процес перетворення. Наступні дві, як ланцюжок перетворень у під’їзді, ви зможете прочитати тут (проміжні вдосконалення) і тут (редизайн першого поверху).

DSC_4612

Кілька років тому виникло бажання змінити вигляд під’їзду у якому живу (багатоповерхівка на вулиці Автозаводська у Києві). Поштовхом стала “теорія розбитих вікон“, суть якої полягає в тому, що безлад в певному приміщенні, на якійсь вулиці штовхає людей ще більше смітити і псувати майно. Розбите вікно в під’їзді чи помальовані пацанвою двері підштовхують їх засмічувати все більшій кількості людей. А підтримання чистоти, відповідно, сприяє цій чистоті.

DSC_3348

Передумовою для чогось глобальнішого спочатку було фарбування вхідних дверей. Довго до цього наважувався. Навіть переживав, як на це реагуватимуть люди. Вийшло все просто, і зрозумів, що треба не перейматися, а просто щось робити. Хоча б щось. Під час фарбування повз проходив дід і кинув репліку, мовляв, навіщо я це роблю, бо все одно вже завтра замалюють балончиками. Але в той час як двері сусідніх під’їздів псували регулярно, наші двері чистими простояли 9 місяців. Це немало.

DSC_8623

Другий крок: я цілеспрямовано кілька разів купував недорогі сміттєві урни для реклами з поштових скриньок. Мета: навчити людей не кидати рекламу автоматично на підлогу, а підтримувати чистоту. Перед тим я побачив, що якщо на підлозі чисто, то й менше ризикують смітити. Тому часом піднімав папірчики сам.

DSC_8630DSC_8629

Пізніше, після кількох крадіжок, до урн почали звикати. А останню взагалі купила сусідка за свої гроші і ця урна стоїть найдовше. Останню з видів урн обирав так, щоб люди, викидали папірчики комфортно і не мали сильно нахилятися. Вона трохи вища за офісні. І красивіше, до прикладу, за картонну коробку. Гарний смітник створює відчуття комфорту.

8 поверх

Згодом в мене був поштовх почати малювати на стінах свого 8-го поверху. Я люблю народне мистецтво, тому основа композицій пов’язана з цією темою. Паралельно визрівала ідея підштовхнути людей, які живуть в будинку, до того, щоб об’єднатися і змінити під’їзд настільки, щоб було приємно приходити увечері додому.

DSC_5424

DSC_0902

DSC_9695

Малювання тривало довго, бо, по-перше, це був перший досвід творення на великих поверхнях і перший досвід роботи з акриловими фарбами. Тому я дуже довго думав про кольори, які з них підібрати, як їх змішувати. По-друге, малювати я міг лише під настрій, коли виникало таке бажання. Силою змусити себе робити щось подібне невдала ідея, бо результат буде “порожнім”.

DSC_2050

DSC_0039 DSC_2056

DSC_4610 DSC_2058

Сюжет центрального малюнка, це таке собі дерево життя, паросток всесвіту, на якому виростають гаї, міфічні персонажі і цілі міста. Частинки малюнка розгорталися в голові поступово, тому я не раз замальовував білою фарбою на мою думку невдалі ідеї і починав знову.

Photo-0031

А перед фарбуванням сусід допоміг вирівняти стіну, покрити штукатурені стіни спеціальною ґрунтівкою, яка фіксує вапно. Обвали між плитами замащували шпатлівкою. Кабелі від щитка до квартир спробували хоча б частково заховати у пластикову шахту.

DSC_7055

DSC_3010 DSC_2858

Пізніше виникла ідея пофарбувати двері ліфта зі сторони поверху. Виник образ двох людей, які ніби тягнуть двері в бік їх відкриття, і одночасно тримаються за руки. Цей образ також змінювався кілька разів. Особливо я мучився з обличчям хлопця. Навіть зараз не сказав би, що він мене задовольняє.

DSC_3019

DSC_3051

DSC_3045

Ліфт

У березні 2014 року виник поштовх пофарбувати ліфт зсередини. Виникла ідея розділити простір надвоє і зробити ніби лінію горизонту з деревами. Цей крок викликав жваву дискусію серед мешканців будинку на листочках, які я приклеював щоб пояснити, що я роблю. Це закономірно, бо 8 поверх бачили лише люди, які живуть вище, а тут аудиторія зросла.

DSC_3028

DSC_0384
DSC_9293 DSC_0382

Творення триває

Кінцевою метою змін є повне оновлення вигляду під’їзду. Я почав робити свої кроки не лише, аби випробувати свої вміння і спробувати щось нове, але й щоб підштовхнути людей змінювати середовище довкола себе.

DSC_3047 DSC_3011 DSC_3013 DSC_3018

DSC_0900

DSC_3006

У планах відновлення освітлення на першому поверсі будинку, фарбування поштових скриньок, і можливо деяких стін. А далі треба переконати хоча б кількох сусідів, що зробити щось разом – це важливо. Обурюватися і чекати допомоги зі сторони можна вічно. А зробити щось самому не так важко і не дорого. Тим паче, коли сам щось робиш, то це цінуєш більше і приклад переконливіший за слова.

DSC_5132

Змінюючи під’їзд я опираюся на внутрішні відчуття: як би я відчував себе, заходячи у оновлений під’їзд. Як падає світло, які кольори який настрій передають.

P.S. Історія має продовження і нові зміни. Проміжні вдосконалення описуються в цій публікації, а третій крок – нове оформлення першого поверху в цій.