Про життя як мистецтво

Колись дуже давно одна розумна людина сказала мені, що життя на Землі – це своєрідний експеримент. Я не міг зрозуміти, в чому суть цього експерименту. Сьогодні кілька думок зійшлися докупи…

В кожному з нас є частка первинної божественної енергії як дарунок. Ми отримали індивідуальність, свідомість і поле для дій. В нас є свобода вибору і є можливість для творчості.

З боку вищих сил є певне невтручання в процес, яке дає недосконалій людині самій з нуля торувати свій шлях. Це зокрема і значить, що людина може перетворити своє життя і на рай і на пекло.

Війни, теракти, прикрі трагедії, які важко збагнути – породження людської недосконалості, яка має можливість ставатися через цю свободу дій.

Але так само ця свобода дій, народжена невтручанням і цим полем можливостей, дає людині проявити себе так, як вона ніколи себе не проявляла. Позитивно проявити. Може навіть неочікувано для Творця.

Майбутнє також розгортається у “тут і зараз” вереницею можливих сценаріїв, з яких обирається і глобально і для кожної окремої людини той, який породжений мільярдами маленьких і великих виборів, вольових зусиль і дій всіх і кожного. Світ розгортається на наших очах і завдяки кожному нашому кроку.

Позитив у тому, що в кожному з нас є той запал, той прояв первинної енергії, завдяки якій ми навпомацки можемо творити неймовірні речі. Є фізичні можливості, стереотипи, егрегори, підсвідомі установки, індивідуальний набутий досвід, середовище, крізь що треба продертися, і так скомпілювати ці речі, щоб через них розкрити свою індивідуальність.

Так, це мистецтво, але ніхто не казав, що буде легко. Впасти, встати, знову встати, йти навпомацки, чи прижмурюючи очі. Куди йти і як? Купа питань. Але якийсь сенс в цьому всьому є. А кожен його знайде самостійно