Людина з мистецьким способом сприйняття реальності

Кілька разів стикався з тим, що люди, які мене добре знають, не знають, що я роблю. В основному своє враження кожен вибудовує за спорадичними публікаціями окремих творчих досягнень. Але мабуть вони не створюють цілісного розуміння “хто то за один”.

Перше, що я хотів би сказати про себе, що я не ремісник, а людина мистецького сприйняття дійсності. Кажу це не для того, аби винести себе до якоїсь окремої касти, вивищити з-поміж інших, а пояснити спосіб сприйняття дійсності, який як дає щастя, так і муки водночас.

Митець – це перфекціоніст. Митця не надихає повторення чогось, творення за шаблоном. Митець “здувається” при монотонній, повторюваній роботі за графіком. Митець активізується при народженні чогось з “нічого”, в моменти спалахів ідей, живиться натхненням, шукає в усьому глибинний зміст.

Митця надихає, що його творення буде “працювати” на велику кількість людей. Людина мистецтва народжує зсередини назовні, вкладає “змісти” у форму, доносить щось, що може бути актуальним набагато пізніше. Митець не задовольняє потреби аудиторії на противагу бізнесу чи ремеслу. На замовлення може працювати, лише якщо замовник фактично потребує те, що митець сам може дати за своєю природою.

Митець задає напрямок і нове бачення. Людина мистецтва керується внутрішнім компасом. Його мотивує внутрішня місія. Вона його й живить. Не творити митець не може, бо перекриваючи себе як “канал”, через який у світ приходять ідеї, не використовуючи свій потенціал, або “ховаючись” в немистецьких професіях, він шкодить і собі, і простору. Це може не додати світу чогось свіжого, а не слідування своєму шляху може відбитися на самопочутті і здоров’ї, може призвести, що людина відчуватиме, що вона марнує життя. Або ж просто не відчуватиме себе щасливою.

Митець може бути вигнанцем в суспільстві, не зайняти своєї ніші і “загубитися”. Може не знайти, як синхронізувати своє творення з потребою за щось жити, якось заробляти на хліб насущний, і від того відкотитися до сфер, які йому не властиві, або кидатися у крайнощі, які його розбалансують і “погасять”.

Далі, повертаючись до пояснення своєї природи, хотів би зауважити, що крім загальної мистецької спрямованості, я – “мультистаночник”. Це значить, що я не можу або не хочу себе означити, як людина певної професії, людина певної нішевої спеціалізації, бо використовую професії і напрямки лише як інструменти для досягнення своїх творчих цілей.

До прикладу, я став веб-розробником лише тому, що це дало мені можливість у вигляді веб-сайтів втілити потрібні мені проекти. Я освоїв адміністрування веб-серверів і можу назвати себе спеціалістом в цій сфері, бо мені треба було налаштувати власний віртуальний сервер. Досвід журналіста чи репортера я використовував для створення власних репортажів про щось, що мене надихає, або про те, що я хотів донести до людей.

Єдине, що я напевне скажу, що більшість того, що я творю – це візуальна творчість. Це те, що люди осягають через очі, дивлячись на створене. Відповідно, для мене важливо, щоб створене мною хтось бачив, щоб це розмножувалося, і через це “правильні” ідеї максимально транслювалися у простір.

Тепер, щодо тематичного спрямування, то я людина з певною “місцевою прошивкою”. Я абсорбую енергії своєї країни, перетворюючи їх в “щось”. Я заземлений на свою традиційну народну культуру, бо в ній бачу, що хтось колись осмислив ті первинні відтінки вібрацій, які властиві саме цій країні і цьому народу, і вклав їх концентровано в певні штрихи на кераміці, одязі, різьбленні, живописі, формі літер тощо. Для мене важливо відчувати, бачити цю первинну енергію, і ретранслювати її, оновлючи і вкладаючи в нові форми.

Крім цього, я вважаю, що творене має приносити практичну користь і має взаємодіяти з глядачем. Тоді воно виконає своє призначення. Тому я прагну до публічного простору. Якщо це твір на величезній стіні, то його задача – надати гармонії конкретному місці, і налаштовувати людей, які в цьому місці живуть чи працюють, на внутрішній стан гармонії. Якщо це дизайн публічного середовища, то він повинен і “підвищувати планку” естетики, так і дати людям змогу відпочити, зануритися в позитив, набратися сил і йти далі.

Крім того, мені цікаво використовувати мистецтво як інструмент для єднання людей. Мені подобається ідея, коли люди, споглядаючи “покращене” середовище, стають один одному більше довіряти, більше спілкуватися, домовлятися про щось класне, ходити один до одного в гості 🙂

В цій частині тексту я мав, і вже почав був перераховувати напрямки, спеціальності, в яких працюю, але чогось подумав, що це буде звуженням розуміння моєї місії. Тому лише коротко: фотографія, дизайн логотипів і створення “обличчя” проектів, шрифтовий дизайн, настінні й інтер’єрні розписи, дизайн книжок, естетика публічних просторів, графічні елементи в архітектурі, народне мистецтво на різних носіях тощо. Це лише деякі аспекти з того, що робив і роблю. Не виключні і не всі можливі 🙂

Ще одна важлива складова у творчості – це проект про народне мистецтво Рукотвори. Ідею переосмислення народної культури і творення нових змістів на її основі іде ниткою через всю мою творчу діяльність. І через цей проект я пробую втілювати ідею робіння народної культури сучасною, модною і постійно актуальною. Від імені цього проекту з’являтиметься продукт з правильними “словами” 🙂