Книга Джулії Кемерон “Шлях митця” була одним з важливих інструментів, для мого виходу з кризи, яка мене охопила в 2015-2017 роках. Вона допомогла себе любити, поважати свою творчу природу, скинути з себе тягар минулого і знову відкритися світові.
Знайшов я її не менш цікаво. Якось осіннього вечора ми з дружиною зайшли в книгарню “Є” на Подолі. Книга мені кинулася в очі на одній з полиць, і кинувши оком на кілька цитат всередині я відчув, що вона “дуже моя”. Тоді було небагато грошей, і я не міг зважитися, чи брати її, бо гроші ше хотілося виділити і на каву з частуванням. Тому, аби не ризикувати, таки пішов на вихід з магазину. Але біля каси мені щось казало: “Бери, все складеться добре, всього вистачить!” І я повернувся. Книга врешті стала моїми ліками і натхненням 🙂
Внизу ті цитати, які відгукнулися саме мені:
- Оскільки всі ми маємо творче начало, саме наші життя стають нашим головним витвором мистецтва. Коли ми самі змінюємося, то світ примножує ці зміни.
- Часто ми опираємося тому, що нам найбільше потрібно.
- Піти в цікаву крамницю, поїхати наодинці на пляж, подивитися старий фільм, відвідати океанарій чи мистецьку галерею – на все це потрібен час, а не гроші.
- Саме загадка затягує нас, веде за собою, заманює. Відчуття обов’язку навпаки робить нас одерев’янілими, байдужими і нечутливими. Наповнюючи свою криницю, прислухайтеся до внутрішнього відчуття загадковості, а не до почуття обов’язку.
- Загадка може бути ще простішою. Наприклад, що я відчую, коли запалю ці ароматичні палички?
- Дуже часто саме завдяки сміливості, а не таланту, одна людина стає митцем, а інша лише митцем-тінню, яка ховається від світла, боїться вийти назовні і показати свою мрію, так ніби від цього вона може розсипатися на друзки.
- Зазвичай, коли ми заходимо у глухий кут у якійсь сфері свого життя, то перебуваємо там тому, що почуваємося у ньому безпечніше. Ми можемо не бути щасливими, але знаємо точно, які ми нещасні.
- Довіряти своєму творчому началу – це для багатьох означає поводитися по-новому. Спочатку така поведінка може здатися небезпечною не лише для вас, а й для ваших рідних. Можливо, ми почуватимемося і виглядатимемо ексцентричними диваками. Ця дивакуватість – нормальне явище в процесі вивільнення з того болота, яке нас засмоктало. Важливо пам’ятати, що на початках бути при здоровому глузді означатиме нагадувати божевільного.
- Митцями, які застрягли у своїй творчості у глухому куті дуже легко маніпулювати, викликавши в них почуття провини. Дуже часто ми опиняємося в глухому куті, тому що намагаємося узгоджувати своє життя з чужими очікуваннями. Ми маємо схильність думати, що завдяки такій поведінці ми стаємо хорошими людьми. Але це не так. Ми стаємо розчарованими і роздратованими. Натомість найкраще, що ви можете зробити для своїх друзів – це стати для них прикладом, знайшовши вихід з глухого кута.
- Не важливо, успіх вас спіткав чи невдача, тому що всеодно це не визначає якості життя. Насправді якість життя завжди пропорційна здатності радіти. А здатність радіти – це дар звертати увагу на все довкола.
- Тоді, коли було особливо боляче, коли майбутнє здавалося надто страхітливим, а минуле надто болісним, я навчилася бути уважною до теперішнього. Кожен момент сам по собі можна було пережити. У поточну мить у нас завжди все добре.
- Для творчої людини значно складніше і болючіше перебувати у глухому куті, аніж працювати.
- Повісити над робочим столом напис: «Великий Творцю, я подбаю про кількість, а ти – про якість»
- Якщо дитину змушували почуватися, наче вона не при здоровому глузді лише через те, що вона вважала себе талановитою, то ця дитина вже не зможе закінчити витвір мистецтва, не відчуваючи тягаря внутрішнього сорому. Сором, який ми пережили в дитинстві, знову активізується всередині нас, коли ми стаємо дорослими, бо митець в нас – це завжди дитина.
- Пам’ятайте, що навіть якщо ви дійсно створили щось бездарне, то це може виявитися необхідною сходинкою до вашої наступної роботи. Дорослішання вашого мистецтва відбувається нелінійно і воно неможливе без стадії «гидкого каченяти».
- Ріст – це нерівномірний рух уперед: два кроки вперед, один – назад.
- Якщо ви писатимете по три сторінки щоранку (методика ранкових сторінок) і знаходитимете один спосіб проявляти любов до себе щодня, то незабаром почнете помічати, що на душі стає усе легше.
- Існує велика різниця між ставленням, коли нам допомагають, і тим, коли нас мають за безпорадних.
- Підґрунтям успішного творчого відновлення є обіцянка зняти маску фальші, офіцянка перестати говорити «все нормально», якщо насправді це зовсім не так.
- Якщо ви хочете займатися творчістю, займіться спочату своїм життям.
- Якщо ми слідкуватимемо за потоком, який впускаємо в себе, і обмежимо його до мінімуму, то наша винагорода за виконання цієї вправи знайде нас навдивовижу швидко. Нагородою стане новий потік, який заструменить з нас.
- Одна із головних перешкод на шляху до прийняття Божої щедрості — наше обмежене уявлення про те, чого ми насправді здатні досягнути. Ми черпаємо дуже мало тієї сили, до якої насправді маємо необмежений доступ.
- Важливо навчитися дозволяти творчому потоку прориватися у тому місці, де заманеться йому, а не вам.
- Творчість – це духовне поняття. Прогрес можливий лише тоді, коли ви маєте віру і готові робити малі і великі стрибки у невідоме.
- Творчість починається із заготівлі сіна у сонячні погожі дні. З уваги до тепер і насолоди від кожної хвилини. Вона починається з того, що ми дозволяємо собі дрібниці і перерви.
- Дуже часто, зайшовши в глухий кут, ми пояснюємо свою творчу кризу нестачею грошей. Але гроші ніколи не бувають справжньою причиною. Справа у нашій скутості, у тому, що ми почуваємося безсилими. Мистецтво вимагає від нас робити вибір. На найнижчому рівні цей вибір — піклуватися про себе.
- Коли ми суттєво обмежуємо свою можливість насолоджуватися життям, відмовляючись приймати його маленькі подарунки, то відкидаємо і великі подарунки також. Ті, хто багато працює, рано чи пізно помітять, що вичерпалися у пошуках образів і тепер змушені повертатися до ранніх витворів і спеціальних прийомів, практикуючи свою творчість, а не примножуючи її. А ті, хто остаточно перекрив робочий потік, зрозуміють, що живуть безбарвним і позбавленим будь-якого сенсу життям, якою кількістю речей його б не наповнювали.
- Дозволяючи ідеї для витвору самій зійти нам ми нічого не прагнемо. Ми взагалі нічого не робимо, лише отримуємо все готове. Хтось інший чи щось інше робить це за нас. Замість того, щоб хотіти щось винайти, ми прислухаємося.
- Мистецтво народжується, коли ми налаштовуємося і немов провалюємося у криницю. Так ніби всі історії, картини, мелодії і п’єси в світі живуть під поверхнею нашої свідомості. Схожі на підземну ріку, вони протікають крізь нас, наче потік ідей, які ми можемо підхопити. Ми можемо навчитися не лише прислухатися, а й усе розбірливіше чути той натхненний голос підсвідомості, який говорить: «Зроби це, спробуй те, скажи оце…» ..
- Ми радше інструмент, а не автор наших робіт.
- Звикнувши до думки, що творити — це цілком природно, ви можете прийняти й іншу думку: творець забезпечить вас усім необхідним для реалізації вашого проекту. Щойно ви погодитеся прийняти його допомогу, ви одразу почнете всюди помічати корисні підказки.
Купити книгу можна на сайті видавництва “Книгарня Старого Лева”.
Фото з сайту книгарні.