Битва без гніву

Долати, перемагати, відстоювати своє без ненависті? Невже несумісні поняття? Про хату скраю і підставляння щоки – нижче..

Притча. Раджніш Ошо.

Це було під час великого ісламського халіфа… Він боровся зі своїм ворогом протягом 30 років. Ворог був дуже сильний, і битва продовжувалася все життя. Врешті-решт, сталося одного дня так, що настав сприятливий випадок: ворог впав зі свого коня, і Омар стрибнув на нього зі своїм списом. Всього лише за секунду спис міг пронизати серце ворога, і все було б кінчено. Але у цей момент ворог зробив одну річ: він плюнув Омарові в обличчя, і спис зупинився. Омар торкнувся свого обличчя, піднявся і сказав:

– Завтра ми почнемо спочатку.

Ворог був здивувався. Він запитав:

– В чому справа? Я чекав цього моменту 30 років, я чекав, сподіваючись, що коли-небудь я приставлю спис до твоїх грудей і буде кінець. Мені так і не пощастило, але тобі ж пощастило! Ти міг би покінчити зі мною за одну мить. Що сталося з тобою?

Омар сказав: – Це була не звичайна війна. Я дав обітницю, суфійську обітницю, що битимуся без гніву. Протягом 30 років я бився без гніву, але тепер гнів прийшов. Коли ти плюнув, я лише на мить відчув гнів, і все це стало особистим. Я хотів тебе убити, в це увійшло его. До цього моменту, протягом 30 років, взагалі не було жодної проблеми: ми билися з якоїсь причини. Ти був не мій ворог, тут не було чогось особистого. Я жодним чином не був зацікавлений в тому, щоб убити тебе, я просто хотів виграти справу. Але зараз, на мить, я забув про причину: ти став моїм ворогом, і я хотів тебе убити. Ось чому я не можу убити тебе. Отже, завтра ми почнемо знову.

Але битва так і не почалася знову, оскільки ворог став другом. Він сказав:

– Тепер навчи мене. Будь моїм майстром і дозволь мені бути твоїм учнем. Я теж хочу битися без гніву. Ось весь секрет: битися без его, а якщо ви можете битися без гніву, тоді ви здатні робити без его все, оскільки битва – це вища точка его. Якщо ви можете робити це, тоді ви можете робити що завгодно. Але зараз ви не можете навіть любити без его.

  • avoska

    хм.. цікаво 🙂

  • Дякую!!!

  • Yevdem

    Задумало!..

  • Арслана

    а рівні Душі – ми єдині і одним цілим. Наші переживання і їхні причини – у всіх універсальні. Тому гніватись на іншого – це все одно що ліва рука почне вороже ставитись до правої руки.
    Зовсім інше – відпрацьовувати якіст своє індивідуальні якості. Будь я ка ситуація дається саме для цього – навчитисячомусь – але без емоційної прив”язки до мети або інструменту …
    Я жива…
    Я існую…
    Я все відчуваю…
    Свою пам’ять минулу як книгу гортаю.
    Стільки образів вічних
    І гучних подій…
    Чи було?
    Чи це привид в уяві моїй?
    Я сьогодні себе упізнать намагаюсь,
    Що судилось мені?
    Чи, як тінь тут тиняюсь?
    Хтось вирішує долі
    Мою і людей,
    Хто ж тут Я?
    Як чужинка
    Між інших гостей,
    Ні до кого душею
    Не можу торкнутись.
    Я немов той камінчик,
    Що впав сюди з кручі.
    Всіх приймає мій
    Розум і дух розуміє
    Та нерідна я тут,
    Просто гість я
    Із мрії…
    Лідія Буцька