Про деградацію естетики міського середовища

Одне з риторичних і розпачливих питань, яке в мене виникало ще з раннього дитинства, чому естетика середовища маленьких і великих міст, селищ і сіл в Україні така деградована, неприємна, неестетична?

Чому маленькі ще князівські містечка центральної України у своєму центрі завжди мають жахливі совдеповські коробки, які просто знищують поняття центру чогось, як найбільш вишуканого місця? Чому маленькі села, де раніше домінантою була церква або міні-ратуша, отримали совкові магазини і жахливі куби місцевих адміністрацій, які після розвалу совка стали пустками?

Чому після розвалу совка деградація лише посилилася замість того, щоб комплексно повертати містам і селам знищену совком естетику? Чому виникли і нікого не чіпляють такі явища, як жахливі клаптикові утеплення, прибудови і балкони на сторічних будівлях, глухі паркани з профнастилу, і загалом паркани, які перетворили малі і великі населені пункти як затхлі коридори?

Чому немає навіть малої адміністративної відповідальності за втручання у вигляд міста? Чому не чути про діяльність структур, які б комплексно і системно мислили про тему красивого, якісного, функціонального, естетичного, системного простору? Чому поняття естетики простору досі відсутнє як явище в законодавстві та правовому полі? Чому повага до авторської роботи, її цінності, краси і гармонії як явища, не виховуються ще з малечку? Чому цього немає в шкільних навчальних програмах?

Залишу цей текст без висновку і підсумку.