Про завищене ставлення до мене

В моєму житті є люди, які мене оцінювали вище, аніж я був насправді. Вони перебільшували мою значущість і мій потенціал. Але, як не парадоксально, саме ці люди надавали мені силу жити і ставити собі високі цілі. І саме ці люди в один момент через якусь одну подію чи сукупність подій різко зникали з життя, зупиняли спілкування, бо ніби знімали рожеві окуляри і тим обвалювали ставлення до мене із завищеного рівня до максимально заниженого. З однієї крайності в іншу ) І я з цим нічого не можу і не повинен робити, бо це не я, а лише проекція на мене. Єдине, що я можу зробити найкориснішого і для себе, і для таких людей – це далі бути тим, ким я є, робити те, що й робив. Неможливо відповідати чиїмсь очікуванням. Неможливо міряти успіх, реалізованість чи розкритість в житті через таке бачення зі сторони. З ним можна звіряти курс, але не ставати на чужу колію. Я, можливо і не був тим, ким мене уявляли, але я і не той, ким мене дехто бачить зараз. Я той, ким себе відчуваю сам.