Про улюблену справу

Мабуть ота найсокровенніша, найрідніша справа в житті, це та від якої перехоплює подих. Коли ти стрибаєш як дитина, коли можеш бігти стрімголов не відчуваючи землі під ногами. Коли лягаєш знесилений з бажанням пошвидше виспатися, щоб знову взятися за роботу. Коли тиха усмішка не сходить з вуст, і ти хочеш поділитися з усім світом своїм щастям. І багато дякуєш.

І от я думав, коли я був щасливий отак? Мабуть коли фоткав природу, світанки, подорожі, коли малював шось просто так, бо прийшов образ зсередини. Коли втрапив нарешті на місце, про яке мріяв.

Справжні речі приходять зсередини, і просяться назовні. Коли ти їх вивільняєш, то щасливий як дитина.