Як не розчаровуватися і триматися в тонусі в майданні дні?

1. Взяти конкретну роль, нішу в межах майдану чи поза ним і діяти. Це може бути як куплена ковбаса чи термос з чаєм, участь у самообороні чи роль журналіста. Або ж роль дизайнера, який зробив кілька наліпок чи організатора. Ролей безліч. Визначте, що ви можете робити найкраще, і подумайте, що б ви могли зробити для спільної мети.

2. Мати бачення нової країни і не прив’язуватися до конкретних шляхів втілення. Автори мотиваційних книг наголошують, що важливо мати чітку візуалізацію, що треба досягнути, але не продумувати і не прив’язуватися до шляхів втілення. Максимально пропрацюйте питання, якими рисами для вас має проявитися та нова країна. Можливо, це стан власного добробуту, це можливість займатися улюбленою справою, це привітний і добре одягнений держчиновник, це охайна лікарня, це висока пенсія, це доглянуте місто, це культурний і добре оснащений полісмен (так, полісмен).

Візуалізацій безліч, але ви маєте для себе придумати такі візуалізації, в яких ви є свідком і рольовою особою. І уявити вже зараз себе в цьому новому просторі. Важливо на власній шкірі, тактильними, зоровими, емоційними станами відчути ті прояви нової країни.

І, власне, в цьому випадку всеодно, яка персона сидітиме на посаді президента, хто буде прем’єром. Бо це буде нова система взаємостосунків, персони в якій будуть наслідком, а не першопричиною. Тому й не важливо, чи станеться це стоянням майдану протягом ще місяця, чи точковими діями громадських активістів, які призведуть до відставки ключових осіб.

Не має значення, як це станеться, не має значення, який буде тип політичного устрою. Має значення, що ви своїм станом і візуалізаціями запускаєте глобальні невидимі механізми втілення. І чим більше людей переключаться з питання війни за те, щоб зняти банер Тимошенко з йолки, і більше працюватимуть над баченням нової країни, і чим більше візуалізацій в різних головах лунатимуть в унісон, тим потужніші будуть механізми простору для втілення.

3. Не виснажуйтеся, не панікуйте, відпускайте. Не тримайтеся руками за якийсь напрямок чи особу, не панікуйте, якщо щось не виходить. Відпускайте і відволікайтеся на мить. Слухайте інтуїцію і дійте, коли є поштовх зсередини. Якщо немає, робіть те, що хочеться робити саме зараз. Пам’ятайте, що свіжі ідеї приходять у стані спокою.

4. Не обурюйтеся і не критикуйте. Критика і обурення виснажують сили, які ви можете приберегти для продуктивної роботи. Якщо не хочете бачити, щоб президентом був Янукович чи умовний Капустенко, тоді зосередьтеся на тому, хто на вашу думку мав би бути такою персоною. Але по великому рахунку в країні загального добробуту персона не важлива, бо нова система як живий організм сама виштовхує на високий державний щабель того, хто найбільше відповідає вимогам.

Зараз важлива робота на підмурівком. І підмурівок, це підсвідомі установки і переконання людей. Нехай ви одна людина серед мільйонів, але концетрована енергія, концентрована думка і візуалізація меншості може бути дуже сильним поштовхом для змін.

Пам’ятайте, що ви не можете охопити все і змінити все. Змініть те, що можете змінити, і не переймайтеся тим, що ви змінити не в силах. Ви можете стати часткою чогось великого. А щось велике – це конкретні малі кроки і бачення. Бачення як на рівні візуалізації і відчуття себе тут і зараз у новій країні, так і, до прикладу, виписані на папері прояви нової країни. Бо в когось добре проявлене візуальне мислення, а хтось вірить тому, що прописане ручкою чи клавіатурою.

Ваше відчуття нової країни, ваше відчуття нового чи нової себе в цій країні, це набагато стійкіша конструкція, аніж прив’язування до певного політика чи дії (наприклад відставки уряду), бо не має значення, як пройде реформа правоохоронних органів: через парламент, через ефективного міністра внутрішніх справ, чи через силу активного спротиву. Не має значення, чи станеться це завдяки наявності барикад та силі “теплого океану” (розмовами з силовиками, які перейдуть на бік протестантів). Має значення, що ви бачите нову систему організації силовиків, чи нову систему організації суспільства і маєте її приклади на побутовому рівні.

Ви можете зробити не менш важливу роботу, говорячи про своє бачення з сусідами по поверху багатоповерхівки. Головне, що ваше бачення знайде способи, як пробити собі дорогу. Але частіше думайте про те, що хотіли б, і будьте в тому стані вже, а не обурюйтеся.

Якою ви хочете бачити свою країну і себе в ній?