Практичний патріотизм або починаємо з себе

У нас вдома на кухні висить “брехунець” на 3 програми Національного радіо. Зазвичай увімнено радіо “Культура”. Звісно зі дзвінками в студію. Часом я його вимикаю 🙂 Це відбувається тоді, коли ведучі з гостями обговорюють занадто загальні теми, і в студію починають телефонувати слухачі, що починають “посипати свою голову попелом”. Зазвичай лунають вже затягані фрази: “мову знищують”, “на нас не зважають”, “культуру нехтують” і “пісню забувають”.

Це традиційна ланцюгова реакція плакання і самоприниження, яка часом переростає в протилежну – агресію на побутовому рівні. Наприклад, коли хтось починає повчати спірозмовника, що той не спілкується українською. Але в усіх цих випадках яскраво проявляється і комплекс меншовартості. Адже самодостатня людина, яка ні перед ким не комплексує, ніколи не буде когось переконувати у тому, що вона така, а не інакша. Коли ти у чомусь впевнений, то не потребуєш підтвердження своєї правоти в очах інших. І, водночас, не нав’язуватимеш комусь своєї думки.

Але як бути? – спитаєте Ви

Адже, мовляв, є люди, які переконані, що в Україні “достатнє викривлення” в питанні кількості етнічних українців і тих, хто послуговується мовою, і взагалі перебуває в українському інформаційному просторі (кіно, книги, преса, музика тощо).

Для початку треба прийняти думку, що ніхто нікому нічого не винен. Якщо людина виросла в певному середовищі і всотала в себе його ознаки, поведінку, мову, володіння певною інформацією, то це її світ і вона є самодостатньою зі своїм багажем набутого досвіду. Якщо Ви почнете її в чомусь переконувати, то будете наражатися на опір. Адже найкраще приймається певна позиція лише тоді, коли людина сама до неї готова і хоче її збагнути.

Повірити в себе

Звідси, єдиний шлях досягнення хороших результатів з точки зору пропаганди свого культурного простору – це створення якісного інформаційного продукту. Це коли кожен на своєму місці, і не маючи меншовартісних комплексів, робить в задоволення свою справу. Це праця мільйонів, які створюють собою питому вагу країни. Це перерозподіл енергетичних потоків, коли ти достатньо впевнений у тому, що твій продукт унікальний, конкурентно спроможний, що ти маєш сміливість відмовитися від витрачання своїх сил на підсилення чужих проектів, а почати натомість свою власну маленьку справу.

І коли віритимеш у можливість досягнення видимих результатів, то, можливо, колись саме твій продукт буде настільки популярним, що з ним асоціюватиметься авторитет країни. І тоді скажуть, що Україна – це не лише країна з ухилом у минуле і пострадіаційним спадком, а це держава якісного графічного дизайну, це країна новітніх мікропроцесорів, чи навіть країна якісних водопровідних труб.

Про що Ви мріяли в дитинстві?

Кожен любить свою справу, якщо її знайшов. І коли людина перестає обурюватися, критикувати когось, витрачати свої думки і фізичну працю на небажані для неї речі, в неї виникає свій внутрішній резерв, який породжує улюблене заняття, яке переростає в глобальний успішний проект. Адже подивіться на світових гігантів у різних сферах! З чого починали їхні засновники? З маленьких гаражів, із хвиль натхнення і задоволення. В кожного мабуть в дитинстві було якесь захоплення. І можливо саме це був натяк на ту справу, у якій Ви можете проявитися. І можливо, хтось уже почав проявлятися, або проявився в ній.

В чому цінність країни?

Важливо розуміти, що в основі взаємодії між людьми і групами людей є певні невидимі інформаційні або енергетичні потоки. І вся боротьба в позитивному значенні ведеться саме за них. Адже, інформація, проекти, фізичні речі, культурні набутки – це вже втілений наслідок цих потоків. Кожна людина є джерелом тієї творчої енергії. І вся суть в тому, чи акумулює вона її для своєї праці, чи віддає комусь, працюючи десь на заводі, чи роблячи веб-сайт для грошовитих іноземців. І цінність країни як спільноти величезної кількості людей, можливо, полягає у відсоткові тих людей, які не віддають свою енергію для когось, а, вірячи в себе, починають її акумулювати довкола себе, притягуючи тих, кого вони позитивно захопили своєю працею.

Мова про простий домашній сир

Тут ми повертаємося до питання, як же бути? Мабуть дуже просто! Перестати реагувати на політичні та інші інформаційні подразники, які через обурення висмоктують, у Вас сили. А почати робити своє. І водночас, своєю копійкою підтримувати інших творчих людей, які імпонують Вам, а їхній продукт викликає у Вас захоплення. Це може і хороший музичний гурт, у якого Ви купуєте саме ліцензійний диск. Це може бути якісна автомийка, де якийсь простий хлопець любить свою справу і робить це якісно. Це може бути звичайнісінький домашній сир від бабці з якогось села, яка свідомо поводиться чесно, доглядає за коровою, обережно готує продукт, щоб в нього нічого не потрапило, запаковує в чистенькі пакунки і ще й докладає до цього сиру якісь невидимі побажання здоров’я для тих, хто його придбає. Це давно знайомий принцип “свій до свого по своє“.

Мова в мережі, на моніторі та упаковках

А якщо хтось хоче перенести його на інтернет-простір або на сферу обслуговування, то це теж не важко. Якщо Ви хочете, щоб української мови у веб-просторі або сфері обслуговування було більше, то шукайте продукти в пошуковику саме українською мовою, навіть якщо таких сайтів небагато в порівнянні іншомовними. Нехай звичайними шкарпетками у Києві торгує 20 інтернет-магазинів. Лише один з них україномовний. Вводячи в пошук українською “шкарпетки”, Ви потрапите на цей сайт і замовите продукт. Якщо так зробить ще 100 людей, у власника того інтернет-магазину зросте прибуток. Може він відкриє ще кілька теж україномовних. А конкуренти побачать, що наявність української версії дорівнює зростанню прибутку і теж зроблять це. В результаті україномовних крамниць стане більше.

Якщо брати, наприклад, сферу побутових пристроїв, то, купуючи якусь кавоварку, можна звертати увагу на наявність упаковки чи інструкції з українською мовою, або ж наявності мови у інтерфейсі пристрою. Чи наявності офіційного сайту українською. І обирати між різнозначних продуктів саме за принципом наявності української мови. Той же принцип можна перенести у сферу програмного забезпечення. Вимагайте, скажімо, ліцензійний Windows в крамницях українською мовою, і його туди завезуть.

Первинною є Ваша позиція

При появі питомої ваги споживачів, для яких мова є важливим чинником, глобальні корпорації підлаштуються під ринок, адже це їхні гроші. І знову ж таки, української мови стане більше. При появі питомої ваги людей, які підтримуватимуть відчизняного виробника, зросте кількість виробників і робочих місць.

Але найголовніше, що цей принцип є позитивним, адже Ви самі обираєте саме те, що Вам подобається, не нав’язуючи нікому свою думку. Ваша позиція, цінність Вашого внутрішнього світу і Ваших переконань є первинними, і вже під неї підлаштовуються інформаційні потоки і люди зі своїми продуктами. А якщо Ви ще й творитимете в радість, і Ваш продукт буде достатньо якісним, то можливо у іноземців буде більше конкретних асоціацій, коли вони згадуватимуть Україну. Адже, по суті немає нічого неможливого коли маєш світлі думки і мрії.

У фільмі “The secret” (2006) є хороша думка. Мовляв, якщо Ви вважаєте, що Ви є такими, а не інакшими, то подивіться на це по іншому. Подумайте, що Ви такими не є. Ви такими були! Це значить, що в будь-яку мить Ви можете змінити себе. І почати жити так, як Ви мріяли. Мріяти треба відповідально, бо мрії здійснюються! 🙂

  • Дякую за пораду. Якось над подібним не замислювався, а діяв хаотично.

  • Іще. До пана Богдана.
    Є думка посилити веб-сторінку оформленням; доданням інтернет-магазину. Як реально це зробити з Вашою допомогою безпосередньо за моїм монітором? Пишу тому, що я тільки журналіст. А в технологіях навіть не чайник…

  • Дуже гарно, а головне правильно написано!

  • Bohdan

    До пана Петра. Не зовсім зрозумів, що ВИ маєте на увазі щодо інтернет-магазину

  • РУСИН

    …безперечно – гарно і правильно!
    …радію з того, що шановному Богдану ще й вдалося викласти на “папері” те, що в багатьох з нас “жевріє в мисліях”…
    …мені “смакує Ваш сир”…

  • В нас народ любить понити 🙂 А як до справи – то хтось нам щось винен…
    Вважаю, що бути патріотом – це означає бути професіоналом своєї справи 🙂

  • Лариса

    Грунтовно і глибоко Богдане ти виклав думки про те, що хвилює нас всих. Так, Україна починається з нас і з того, що ми в неї вкладаємо, вкладаючи в себе. Наші справи, наші позиції це її теперішнє. І, якщо ми будемо вірити в неї, в себе і в справи, що ми робимо, все відбудеться і відбувається.

  • Паша

    Дуже цікава “стаття” …точно,слово в слово як я думаю в розділах “Мова про простий домашній сир” , “Мова в мережі, на моніторі та упаковках” ,означає на свої 19 років я на правильному шляху в моїх патріотичних думках,діях..

  • Bohdan

    Точніше мабуть не те що на правильному шляху, а просто думки десь перетинаються. Важко говорити, чи все, що написано в статті – це істина в останній інстанції. І чи варто так казати? Це просто викладені на папері відчуття 🙂

  • Вадим

    Дуже цікаво написано, я б сказав по-філософськи

  • цікаві роздуми на болючу тему, стаття змушує задуматись

  • РУСИН
  • Ірина

    Щиро дякую! Розмістила на сайті Свято-Троїцького духовного центру м. Тернополя –
    troickiy.com.ua

  • Svitlana

    Богдане, вам дуже добре вдалось відтворити словами свої відчуття!
    Мої схожі. 🙂
    Дякую!

  • Богдане, ТИ молодець! нам таких треба побільше людей!

  • Богдане, подібні “замітки” варто публікувати на sd.org.ua
    Думаю, Каганець на це з радістю погодиться..
    Можу допомогти зконтактуватись, якщо потрібно.

  • Підписуюсь під кожним словом

  • Bohdan

    Дякую, я з Каганцем знайомий.

  • Богдане ти молодець. дуже цікаво пишеш . прикрути будь – ласка кнопки для розміщення в соціальних закладках. я б наприклад з радість додав у фейсбук.

  • Bohdan

    Кнопка “Подобається” від Facebook це вміє робити. Вона внизу сторінки.

  • олльо

    прекрасна і зрозуміла позиція. Мені також давненько приходили такі думки у голову. а тут ці думки викладені у певну і зрозумілу систему .Я за!!