Хліб – надворі і в коморі

Купалися серед пахнючого різнотрав’я, п’янко-живого різнохліб’я й смакували запашним рум’яно-спеченим сонцем. Подорож дитинством: Старе – Рогізна – Човгузів.

Старе (Бориспільщина)

стовпи до неба

житечко червневе

Рогізна (Сквирщина)

Човгузів (Теофіпольщина)


  • гарні світлини! остання — ну проситься шпалерами на стільницю.

  • Лисичка

    Гм, я й не подумала, що у кожному нашому селі росте хліб:-) Люблю наші села, кожне з них особливе…

  • haidamaka

    Село особливо прекрасне, коли тікаєш туди від київського асфальту

  • Богдан Гдаль

    @ tivasyk:
    Якшо хочеш — можу вислати

    @ Лисичка:
    Завжди є шось цікаве, що схоплюєш згодом

    @ haidamaka:
    Та краще не тікати а просто шукати всюди кайф..

  • 2богдан гдаль
    > Якшо хочеш — можу вислати
    давай оригінал, зроблю 1680х (десктоп), 1440х (ноут) і 1024х (нетбук).

  • Прекрасний сюжет..Талановитий репортаж.!Краса і велич української природи,відчуття
    рідного дому,запах свіжоспеченого хліба ,який асоціюється з руками матері ,бабусі..

  • Анна

    Надзвичайні фото…дивлюсь – і серце зжимається від чогось такого до болю рідного, того, що супроводжує мене по всюди де б я не була. Дякую!

  • yarosvit

    аж щось прокидається всередині від ваших фото 🙂

  • ІнШа

    Згадала своє дитинство, десь далеко, в глибині душі, в глибині свідомості… Десь далеко це все. І нема вороття. Нема вороття в безутрботне дитинство, сповнене запахом свіжого хліба, що дідусь привозив з магазину в центрі села. Нема дитячої радості від того, що прийшов новий день, який сповнений, безперечно, радостями та турботами.
    А є пам’ять, що ранить, що несе в собі тугу. Спогади виринають знову і знову, і хвилі печалі накочуються одна за одною…


    Дивлюсь на світлини і витираю “гумкою” печаль. Новий день, нові люди, нова віра, нова ідея, що дарує крила!

  • INYS

    очень!