Богдан Гдаль :: З думкою про Рідне! » світлини

Жовтогаряча пісня осені

Богдан Гдаль — Wed, 21 Oct 2009 17:18:45 +0000

Старий трамвай виблискує боками, продираючись крізь гущавину. Сонце визирає між листя, фарбуючи осінь мало не весняним настроєм. Ліс ще живе і співає на повну, тихенько усміхаючись у бік людей, які позакутувалися у теплі ковдри. Життя вирує завжди, щоразу одягаючись у нові шати.

Для сповнення силою

Богдан Гдаль — Mon, 10 Aug 2009 23:22:17 +0000

Вони заховані у всьому, у промені сонця, у порусі вітру, у краплинці води. Пройдеш і не помітиш, але якщо зупинишся, то сила пройме тебе. Символи... Хтось таки їх побачив.

Тут ще більше фоток!

Писачки. Передвеликдень

Богдан Гдаль — Wed, 08 Apr 2009 18:34:29 +0000

Весна відбиває зелено-сонячні думки-пелюстки восковими стежками на тендітних прообразах нового життя. Писанки зігріють світ невимовним...

Скарби з Лисогірки

Богдан Гдаль — Thu, 12 Feb 2009 15:33:46 +0000

Видиво-проект «Скарби» існує вже понад рік. Та мало хто знає, звідки взялася ідея і хто став прообразом-символом цього веб-ресурсу.
Все починалося в липні 2006 року на Лисій горі біля Видубичів, що в Києві.

Лиса гора. Дивимося в бік Печерська

В тунелях старої фортеці почалася гра світла і тіні.

Катруся пішла творити собою образи чудернацької пташки, спраглої до таємниць... А я фіксував це своїм фотоапаратом...

Потім була насолода багатоквітковими степовими краєвидами понад Дніпром.

не обійшлося без втрат. До метра добиралися босоногі

Пізніше, перебираючи архіви світлин для пошуку графічної ідеї для нового проекту я наштовхнувся на ці тунельні зображення... І в 2007 році ідея візуалізувалася...

Трипільські візеруночки нам домалював наш друг Мирослав Буртовий. І в остаточному варіанті цей образ постав на теперішньому веб-щоденнику.

www.skarby.in.ua

Водохреща

Богдан Гдаль — Mon, 19 Jan 2009 22:26:42 +0000

Мамаєва Слобода. Калина, козацький хрест з льоду і багато сонячного світла...

Творцівство

Богдан Гдаль — Fri, 16 Jan 2009 23:41:17 +0000

Творець творця, творець витворений творцем, щоб творити творців, щоб запалювати ними світ й світити-світити до нескінчення...

Хто ми є й куди рухаємо?
Майдан життя, накритий хмарами
і підпертий матінкою-Землею,
крутиться під нами, врізнобіч...
А ми, де б не були, лишаємося на місці
У своїх мислекопаннях і мислевитворах...
Ганяємо думки-мрії світом,
Бідкаємося, радіємо,
Гортаємо голими ногами сніг...
Нагорнемо купу,
і зачудуємося нею,
як малі діти...
А за мить зітреться різниця у віці та часі...
Зморшки розгладяться, а ми, щодуху,
полетимо на санчатах з великої гори...
Як у дитинстві...
Бо старість лише у голові...
Сонце всередині не має ревматизму,
згорбленої спини, купи комплексів,
і туги за прожитими роками...

17 січня 2009

Місто зимового сонця

Богдан Гдаль — Thu, 01 Jan 2009 22:35:20 +0000

Це коли прокидаєшся зранку, дивишся у вікно і тебе проймає сяйво нового дня... А рипаючи по снігу щосили жмуришся, усміхаючись...Сонце принесло у новий день вихор безтурботної зачарованості світом...

протоптані мережива стежин

завтра весна

радісне милування

зимова смакота

дорога до Сонця

Добра людина подарувала нам нове око у світ образів і завмерлих відбитків великої життєвої сили... Тому, відтепер ми з Катрулискою продовжуємо дарувати ці спалахи життя вам :)

Ой, як то було, на початку Cвіта

Богдан Гдаль — Wed, 31 Dec 2008 23:10:45 +0000

Cтоїть Церковця та й на Схід Сонця.
Щедрий Вечір, Добрий Вечір.А в тій церковці аж три віконці.
Перше віконце — то ясне Сонце.
Друге віконце — то ясен Місяць.
Третє віконце — ясні зіроньки.
Ясні зіроньки — то їхні дітоньки.
Ой пошли ж, Боже, довгого віку.
Та й діждати вам нового року.