Богдан Гдаль :: З думкою про Рідне! » радість

Холодно-теплі пелюстки

Bohdan — Tue, 15 Dec 2009 01:12:13 +0000

Вони прохолодні, але зігрівають.Їх створив мороз та вони цвітуть! Бо з одного боку їх гріє зимове сонце, а з іншого боку їх грієш Ти! Твої думки про щастя відбилися у найкрасивіших з цих зимових мальованок. Кожен виблиск твоїх очей народить нову зимову квітку! Світи, Сонце! :-*)

Жовтогаряча забава

Bohdan — Fri, 20 Nov 2009 10:36:13 +0000

Чорнобривці ваблять. Гра світла й тіні, гра води й повітря, гра краси і кольорів. Іноді так мало треба для щастя. Радісні літні забави біля Лугу.

Жовтогаряча пісня осені

Bohdan — Wed, 21 Oct 2009 17:18:45 +0000

Старий трамвай виблискує боками, продираючись крізь гущавину. Сонце визирає між листя, фарбуючи осінь мало не весняним настроєм. Ліс ще живе і співає на повну, тихенько усміхаючись у бік людей, які позакутувалися у теплі ковдри. Життя вирує завжди, щоразу одягаючись у нові шати.

Веселка

Bohdan — Mon, 22 Jun 2009 23:55:16 +0000

Іноді так мало треба для щастя :)

Поезія весни

Bohdan — Fri, 03 Apr 2009 23:02:00 +0000

Відблиск сонця. Диво веснянодення. Коловертя всесвіту у зеленій несамовітій течії життєнародження. Вірші малюються без паперу. Просто запахом усмішки...

Творцівство

Bohdan — Fri, 16 Jan 2009 23:41:17 +0000

Творець творця, творець витворений творцем, щоб творити творців, щоб запалювати ними світ й світити-світити до нескінчення...

Хто ми є й куди рухаємо?
Майдан життя, накритий хмарами
і підпертий матінкою-Землею,
крутиться під нами, врізнобіч...
А ми, де б не були, лишаємося на місці
У своїх мислекопаннях і мислевитворах...
Ганяємо думки-мрії світом,
Бідкаємося, радіємо,
Гортаємо голими ногами сніг...
Нагорнемо купу,
і зачудуємося нею,
як малі діти...
А за мить зітреться різниця у віці та часі...
Зморшки розгладяться, а ми, щодуху,
полетимо на санчатах з великої гори...
Як у дитинстві...
Бо старість лише у голові...
Сонце всередині не має ревматизму,
згорбленої спини, купи комплексів,
і туги за прожитими роками...

17 січня 2009

Місто зимового сонця

Bohdan — Thu, 01 Jan 2009 22:35:20 +0000

Це коли прокидаєшся зранку, дивишся у вікно і тебе проймає сяйво нового дня... А рипаючи по снігу щосили жмуришся, усміхаючись...Сонце принесло у новий день вихор безтурботної зачарованості світом...

протоптані мережива стежин

завтра весна

радісне милування

зимова смакота

дорога до Сонця

Добра людина подарувала нам нове око у світ образів і завмерлих відбитків великої життєвої сили... Тому, відтепер ми з Катрулискою продовжуємо дарувати ці спалахи життя вам :)

КолоВертЯ! Йдемо на весну

Bohdan — Sun, 21 Dec 2008 14:30:28 +0000

Рипучий сніг, мов шапка біла, з жагою схоплює відблиски сонця... Знає ж-бо... Дуб йому розповів, що потече вже завтра швидким вихором у води Бористена...

Суєта кружляє в головах рухомих творців кам’яних тенет...
Та чи кожен з них підняв голову на мить,
І почув,
Що свято велике у нелюдськомовних світу цього?
Ярило-життєдайне народилося знову...
Коляда вже крокує світом...

В найпотаємнішому кутику Краю

Bohdan — Thu, 18 Dec 2008 20:33:36 +0000

Ти чуєш? Казка до тебе лине, усміхаючись стиха... Вікно помалювало чудернацькими візерунками, а за вікнами, порипуючи на свіженькому снігу, стиха ходить Сон...

***

Вечірню тишу припорошила завірюха...
Мати-землиця зігрівала своїми рученятами тендітні пагони верболозу...
А Коляда, боячись гучно рипіти на щойно напорошеному сніговому покривалі,
з усмішкою в кутиках вуст, поглядала у вікно...
У світлиці вечеряла Родина...
І ніби нічого особливого не було у тому священнодійстві,
Та чогось над стріхою, довкола маленької хати аж світилося...
І кожен у лісочку, що був поряд,
і на великому лузі, що за очеретяним потічком,
І навіть у старому приДніпровому лісі знав,
Що відбувається за тим маленьким світлим віконечком...
Мовчазна казка,
світове диво бубнявіло і зацвітало у найхолоднішу пору
в найпотаємнішому кутику Краю...

1 листопада, 2008

ПередКупалля

Bohdan — Tue, 21 Oct 2008 19:16:19 +0000

Обіцяного три роки ждуть... Для Вас, довгоочікуваний фотоспогад про передкупальську весільну мить.

Фотомитець Ромко Малко влітку начаклував таке...

погляд

зачаровані

від щастя пре

перші випробування

он, яка я краля...

тепер - він мій..

весільні частування

фоточаклун Малко