Образ, який полонив

Скажи, чому не відпускаєш, і звідки взявся? Як тебе досягти?

Ніхто цього замріяного козарлюгу зумисне не приводив у моє життя. Він сам прийшов..
Сів під старезним дибом на світанні і стежить за життєвим театром..

“Усе досяжне в житті! Лишень торкни струну старої кобзи, і світ заграє новою нотою..”

Вітер свистить по спині, і підносить світло вгору до вічности.. Таємниця таки досяжна, якщо вірити в неї..

“Йди за невидимим вітром змін і ніколи не сумнівайся у виборі!
Хибного шляху не буває!
Є лише стежки, які різними місцинами ведуть тебе вперед..”

“А захочеш перепочити й на світанку впустити в себе червонястого птаха – завжди прийде до тебе дід-дуб, щоби по-батьківськи пригорнути за плече…”

“Прийдуть до тебе усі, хто у вірить твоє світле незакаламучене серце…
Не сумнівайся!”