Купалися серед пахнючого різнотрав’я, п’янко-живого різнохліб’я й смакували запашним рум’яно-спеченим сонцем. Подорож дитинством: Старе – Рогізна – Човгузів.
Старе (Бориспільщина)
Рогізна (Сквирщина)
Човгузів (Теофіпольщина)
Ключові слова: 2009, бабця, літо, поле, рогізна, старе, трави, хліб, човгузів, щас
гарні світлини! остання — ну проситься шпалерами на стільницю.
Гм, я й не подумала, що у кожному нашому селі росте хліб:-) Люблю наші села, кожне з них особливе…
Село особливо прекрасне, коли тікаєш туди від київського асфальту
@ tivasyk:
Якшо хочеш — можу вислати
@ Лисичка:
Завжди є шось цікаве, що схоплюєш згодом
@ haidamaka:
Та краще не тікати а просто шукати всюди кайф..
2богдан гдаль
> Якшо хочеш — можу вислати
давай оригінал, зроблю 1680х (десктоп), 1440х (ноут) і 1024х (нетбук).
Прекрасний сюжет..Талановитий репортаж.!Краса і велич української природи,відчуття
рідного дому,запах свіжоспеченого хліба ,який асоціюється з руками матері ,бабусі..
Надзвичайні фото…дивлюсь – і серце зжимається від чогось такого до болю рідного, того, що супроводжує мене по всюди де б я не була. Дякую!
аж щось прокидається всередині від ваших фото
Згадала своє дитинство, десь далеко, в глибині душі, в глибині свідомості… Десь далеко це все. І нема вороття. Нема вороття в безутрботне дитинство, сповнене запахом свіжого хліба, що дідусь привозив з магазину в центрі села. Нема дитячої радості від того, що прийшов новий день, який сповнений, безперечно, радостями та турботами.
А є пам’ять, що ранить, що несе в собі тугу. Спогади виринають знову і знову, і хвилі печалі накочуються одна за одною…
…
…
Дивлюсь на світлини і витираю “гумкою” печаль. Новий день, нові люди, нова віра, нова ідея, що дарує крила!
очень!
Посилання на цей допис
Напиши відгук