Творець творця, творець витворений творцем, щоб творити творців, щоб запалювати ними світ й світити-світити до нескінчення..
Хто ми є й куди рухаємо?
Майдан життя, накритий хмарами
і підпертий матінкою-Землею,
крутиться під нами, врізнобіч..
А ми, де б не були, лишаємося на місці
У своїх мислекопаннях і мислевитворах..
Ганяємо думки-мрії світом,
Бідкаємося, радіємо,
Гортаємо голими ногами сніг..
Нагорнемо купу,
і зачудуємося нею,
як малі діти..
А за мить зітреться різниця у віці та часі..
Зморшки розгладяться, а ми, щодуху,
полетимо на санчатах з великої гори..
Як у дитинстві..
Бо старість лише у голові..
Сонце всередині не має ревматизму,
згорбленої спини, купи комплексів,
і туги за прожитими роками..
17 січня 2009
Ключові слова: дитинство, зима, радість, світлини, творчість















Написав, ніби вже є дідом старим)) Але тепло і спонукає зупинитися..
Головне, щоб оті двоє на фото й далі шукали невідь що, а чи ми те знайдемо.. то вже знайшли!;-))
А відносно творіння, і того що Творець поділився ним із нами – то читаю немов у класика богослів’я.
Гарний матеріал для роздумів. Дякую.
Випадково натрапила. Це ж як воно буває:) У безмежному просторі інету і натрапити.
Удачки тобі, здоров”я і кохання
Привіт, Богдане і Катя. Днями в музеї Гончара натрапила на книжку *Богдан ЛОгвиненко про…* і була здивована. То може і тобі час вийти в друк накшталт *Богдан Гдаль про життя*?
ВОно то так. Але шо я там напишу
То саме, що і тут. Тільки більше
Посилання на цей допис
Напиши відгук