Рипучий сніг, мов шапка біла, з жагою схоплює відблиски сонця.. Знає ж-бо… Дуб йому розповів, що потече вже завтра швидким вихором у води Бористена..
Суєта кружляє в головах рухомих творців кам’яних тенет..
Та чи кожен з них підняв голову на мить,
І почув,
Що свято велике у нелюдськомовних світу цього?
Ярило-життєдайне народилося знову…
Коляда вже крокує світом..
Ключові слова: зима, коляда, новий рік, радість, сонце, творчість, ярило















Півроку невимовного щастя у коловороті життя;-)
@ Лисичка:
час то так само велика умовність.. бо суть у теперішньому..
@ Богдан Гдаль:
І шо тут ше додати, га?)
@ Лисичка:
Додати мале гакальо..
Посилання на цей допис
Напиши відгук