здавалося б, що такого світлого у цих горах бетону і маленьких житлових коробках.. Та серце всеодно до них горнеться, як не крути..

Нещодавно шастав біля свого дому по території Експоцентру..

Місцина мальовнича. Масив збудований на колишніх болотах.. Ще пам’ятаю, як на місці наших гаражів карасів ловили..Багато чого забудували.. Болота засипали..

Лишилися недоторкані гектари Експоцентру. Закинуті, занедбані, але захищені державним управлінням справами (власник виставкового центру)..

Зараз частина може загинути від рук будівельників, які хочуть тут другий стадіон до Євро-2012 спорудити..

Але мова не про те.. На Теремки з іншої місцини Голосієва ми переїхали 1996 року. Часу минуло багато. І цю місцевість встиг полюбити. Тепер якось ностальгую з Оболоні.

Як не крути, та місто теж може мати в собі казки і легенди.. Тим паче ще 20-30 років тому тут були лише лани і ліси. Часу не так багато минуло..

Ключові слова: домівка, Київ, природа, серпень, Фоторепортаж